Вщухла злива. Вийшло сонце.
Соня у новій суконці
Промінці спішить шукати,
Бо казав уранці тато,
Що у сонячнім промінні
Є багато вітамінів,
А вони – немов цеглини,
Нам укріплюють клітини!
Полюбляє працю Соня:
Рвала квіти на газоні,
Сухо витерла горнята
І пішла м’яча ганяти,
Годувала мишку в банці,
Черевички мила в ямці.
Не вловила промінці –
На колінцях лиш синці.
Аж надвечір через втому
Вся брудна прийшла додому.
Насварила мама доню,
Відвела до ванни Соню.
Дрібно сіє Соня краплі:
Сльози крапають на кахлі.
– Що тобі, моя дитино?
– Змию ж, мамо, вітаміни!
3о – 31.о3.2оо9
