Закривала повіки і дихала в небо,
Любила до болю в скронях.
Усе, що було їй треба -
Тепло у твоїх долонях.
Закривала на правду очі,
Не тримала на тебе зла,
Молилася майже щоночі,
Бо хотіла твого тепла.
Але ти покохав навічно
І віддав своє серце тій,
Що любила погані звички,
А до тебе байдуже їй.
Не вмирай від своєї туги,
Не кажи променистих слів,
Бо розірветься серце з напруги
У один із звичайних днів.
