Заколисай мене, мій смутку,
Колихай мене
В кружелі снів,
Де хатнім спокоєм прив”ялим
Стіни виснуть,
Де так багато вивільнено мрій
І де завзяття заповзятіше утоми.
Заколисай мене,
Нехай я буду вдома,
У річці тихій, на траві малій,
Де любляться пелюстки і дівчата,
І парубки... Не бійся, колихай,
Най витчеться дорога в небо,
Свято най прийде в рай,
В окраєць раю... Смутку, не жени
На висницю убогості і млості.
Вже краще розтрощи, подрібни, злості
Запалом знищи, знищ мене!
