Лесбі(є), поки живі, кохаймось, мила!
що нам поговір злий людей суворих
гріш усім їм ціна, старим, чванливим.
Сонце сяде на ніч, а вранці встане.
Нам життя вже як смеркне, то назавжди
вічна ніч безпробудна нас покриє.
Часу ж, люба, не гай, мерщій цілуймось
сто разів поцілуй і ще дві сотні,
тисячу раз по сто і ще сто тисяч,
потім згубимо лік усім цілункам,
щоб ніхто не дізнався, як багато
дала мила мені цілунків ніжних,
і лихим своїм оком не зурочив
