| © Тарас В'єнц, 31-03-2009
|
варіант1
Жити, Лесбіє, нам і кохатися!
Хай бурчать старигани суворії,
варті шеляга їхні історії!
Лиш світилам дано повертатися,
нам не так: як за обрій закотимся,
ніч настане довічна , безмісячна.
Дай цілунків мені хоч би з тисячу,
з нею другу і третю, і сотню ще,
і до тисячі знов раюватимем.
А як вже наберем, скільки схочемо,
все змішаєм і відлік утратимо,
щоб, дізнавшись про цю математику,
нам зле око біди не наврочило.
***
варіант 2а
Без кохання – ні дня, моя Лебідко!
Нарікають хай ті, що вже віджили,
гріш ціна їхнім вигадкам і пліткам!
Після заходу сходять знов світила,
ну а нам, як погасне день короткий,
ніч судилася вічна і безкрайня.
То ж даруй поцілунок свій солодкий,
не один – сотню, тисячу і сотню -
так цілуй, не спиняйся до світання!
А як тисяч зберемо вже багато,
лік забудем, щоб дідько або щезник
наше щастя не втрафив зчарувати,
про число це дізнавшись величезне.
***
варіант 2б
Ані дня без кохання, моя Лебідко!
Нарікають хай ті, що своє віджили,
гріш ціна їхнім брехням дурним і пліткам!
Після заходу сходять хіба світила,
ну а нам, вже як вигасне день короткий,
ніч судилася вічна, глуха, безкрайня.
То ж даруй поцілунок такий солодкий,
не один – сотню, тисячу, знову сотню -
так цілуй, не спиняючись до світання!
А як тисяч зберемо вже так багато,
лік забудем, щоб дідько який чи щезник
наше щастя не втрафив зачарувати,
про число це довідавшись величезне.
***
ad Lesbiam
VIVAMUS mea Lesbia, atque amemus,
rumoresque senum seueriorum
omnes unius aestimemus assis!
soles occidere et redire possunt:
nobis cum semel occidit breuis lux,
nox est perpetua una dormienda.
da mi basia mille, deinde centum,
dein mille altera, dein secunda centum,
deinde usque altera mille, deinde centum.
dein, cum milia multa fecerimus,
conturbabimus illa, ne sciamus,
aut ne quis malus inuidere possit,
cum tantum sciat esse basiorum.
***
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
