Тебе не бачила я вже давно,напевно
Чомусь не помічала, та знаю, що даремно
Гадала, не достойна я такого, завжди
Для мене ангелом ти був, це правда.
Ти сяєш, мов чистий місяць в повнолуння
І усмішку свою даруєш, осені відлуння
Голос ніжний й теплий, не в кожного зустрінеш
Як в очі заглядаєш, немов у море ринеш.
Тобі вдається жити і бачити весну, насправді
У всіх же інших настрій у кишені, говорячи по правді
І як настане зима розтопиш лід, тобі вдається
Не знаєш печалі й грізних слів, здається.
Не губишся у цьому чорному світі - ти світлий
Як вітерець ранковий прохолоду подаруєш - вільний
Підтримки руку протягаєш - насправді бездоганний
Ти ангел на землі, і мабуть що останній.
