закидають землею-глиною
тінь мою.
хто не знає яка холодна зима в раю,
той не дасться.
а я стою.
[раз-кадр]
Трохи оцту до сну і на ранок ти янгол білий неначе біль.
білий рай тобі п*ять на три й танго з богом що сипле сіль
з довгих кіс для ловитви душ у морі сонця на неживця.
склянка оцту і ти до ранку просто біла дурна вівця.
бог твій добрий бо ти по[ху]доба бо він же добрий
бо він не лютий.
бог твій ставить на тих же коней просто зовсім іншу валюту.
бог твій знає як розважатись – перевибори війни холери.
бог твій просто задумав мати такого смішного як ти дублера
на землі.
[два-кадр]
я колись
неодмінно зникну я поїду піду розчинюсь
у повітрі у скрипі дерев чи у дзвоні храмових люстр,
у густому пустому зареві перших ліпших морських зірок,
хай змілілі пустелі розжарені зважують кожен наступний крок,
хай мені ціну складають гілками якими складала палила ватри,
хай мене трави гойдають ночами і збирають до купи мандри,
хай мене плутають з чорним богом розпашілих нічних річок.
хай одна я радію з цього свята перших блідих свічок.
я колись
неодмінно витру аськи скайпи і-мейли адреси,
збудусь гамору газу світла світу інших симптомів прогресу.
я колись необмінно стану чимось вищім шалено вищім:
половинкою хробака
чи може
сном польової миші…
[три-кадр]
трохи оцту і темні тіні синьо-синьо ляжуть під очі.
хтось поплутає дихаєш-ні і ось до ранку зариє точно.
я радію свічкам бо знаю білі свічі оплатять гру
битим тілом… я ж буду жити вічно
доки
не помру.
[чотири-кадр]
Він пасе тебе і здається добрим богом щасливих дурнів.
океан у тобі скисає в клятий оцет а риби в курви.
наші пошуки ці банальні не описані досі ведами
теоретично
ми
реальні;
а практично
ще не доведені.
