Живiмо, моя Лесбie, й кохаймось.
Усi плiтки нудних суворих старцiв
Ми в мiдний грiш оцiнимо, не бiльше.
I сонце хай щодня заходить й сходить,
Коли ж для нас навiк загасне свiтло,
Ми в нiч зануримося безпробудну.
Дай тисячу менi цiлункiв й сотню,
Тодi ще тисячу i сотню другу,
Вiдтак ще тисячу i ще до неi.
Коли тих тисяч наберемо безлiч -
Змiшаeмо, щоб не вести рахунку,
I щоб нiхто лихий нас не зурочив,
Як взнав би раптом, скiльки є цiлункiв.
