Жити і кохатись, Лесбіє, нумо!
Будуть пліткувати – що нам неслава?
Поголоси старців – ламаний грошик,
Адже сонце вранці сходить нетлінне!
А для нас непевне світло погасне –
І одразу ж темна ніч без світанку...
Дай же мені сотню цілунків спраглих,
Дай же другу сотню, тисячу першу,
А тоді до пари – тисячу другу.
А коли, кохана, зберемо досить,
Добре помішаєм – стратимо й ліку,
Хай ніщо погане нас не зурочить,
З заздрості, що маєм стільки цілунків!
