(лат. До безкінечності)
Збреши мені як ніжно ти мене кохаєш
Створи ілюзію щасливих днів,
дізнайся все про мене, що не знаєш
... І тихо вбий...
Ти вбий мене тієї миті, коли
без сили я впаду, коли
торкнуся дна безодні...Губами небо розітру...
Ти проклинай мене щоночі
і проклинай пташиний спів.
Убий свої прекрасні очі...
...і поховай минуле мрій.
Ні, стій!.. Мовчи...Зітри всі ролі...
В обіймах вічності заснули ми...
Не йди! Заплач. Кричи від болю.
Убий мене й шукай у сні...
...Я всюди і водночас я ніде...
Ти велич неба...Ти світанок ранній...
Я ніжний вітер, що зітре тебе...
Ти Райський сад, де не росте Пізнання...
Я світ... Я ангел білокрилий...
Ти тиша, що дзвенить в мені...
Я снів твоїх світанок милий...
Малюю я весну на склі.
Ти ніч...Ти день...Туман осінній...
Я тихий шепіт сотень міст...
...Ми будем скрізь...
