Паркан чорнобильських лісів,
Річок з озерцями дзерка́ла -
Без вас я схуд і полисів,
А друзі – вмерли. Їх забрала
Не мирна праця на ЧАЕС,
А бій за за неї в лоні смерті
Та комсомольський інтерес
До планів Партії. Бо вперті –
Як і Корчагін, що помер
За ідеали наших гуру.
Шкребти б потилиці тепер -
І не вмирати більше здуру…
Я саме це частково встиг,
Зумів і діток я зростити.
Отцю небесному за них
Молюся щедро - гарні діти.
І за ЧАЕС молюсь я теж -
Нехай куняє в саркофазі,
Не виникало щоб пожеж.
Хай буде так, як є наразі.
Мабуть, ніколи не вернусь
У мертву зону - тихо сплячу.
Чекати довго... Я і злюсь –
Чи доживу? Буває, плачу.
І скільки плакати мені,
Мабуть, зозуля тільки скаже.
Живу, немов на чужині –
Бо те, що бачу, наче враже.
СРСР чи каганат,
Чи вже нові російські штати?
Життя немов пішло назад…
То чи не сенс й ЧАЕС чекати?
