Мій однокласник їздить на дорогій машині та живе за містом.
Мій однокласник гниє в землі – клятий нарик.
Мій однокласник працює менеджером, продає труби.
Мій однокласник охороняє офіс великої корпорації.
Моя однокласниця народила трьох дітей.
Моя однокласниця стала повією.
Мій однокласник лагодить банкомати.
Моя однокласниця досі учиться в університеті.
Мій однокласник є членом банди.
Мій однокласник живе у Каліфорнії.
Моя однокласниця запиває горілку пивом.
Моя однокласниця вчить дітей малювати.
Мій однокласник був десантником.
Про інших нічого не знаю.
Але я впевнений, що й вони гідно проживають своє життя.
Вони всі як один сидять на Однокласниках і пишаються своєю дружністю.
- Ходімо з нами, Максе, пограємо на більярді, послухаємо музику, «бахнем водяры».
- Запропонували вони мені дружелюбно.
- Ні, хлопці, без мене! Наступного разу!
Цілком розумію, що наступного разу не запросять.
Бо, якщо ти не сидиш на Однокласниках, не пишаєшся класом і не ходиш на зустріч зі старою вчителькою, ти – мудак!
А з мудаками на більярді не грають.
І от сиджу я, безробітний, лише у плавках.
Пишу тексти та дивлюсь «Декстера».
«Сергій Сергієв запрошує Вас на зустріч однокласників» - присилає мені лист поштовий робот.
Відхиляю заявку.
Задовбали ці незнайомці!
