Умився брудом й потом ти чужих людських страждань,
ковтаючи останні краплі нот про особистість.
Ти втратив щастя, втратив рай,
зібрав з облич промиті кров'ю крихти
поваги й співчуття. Ти - вже не наш
і навіть не частина ще довічної системи,
ізгоєм став на грунті рідному. А я, на жаль,
не в силі помогти тобі,
не в силі встати на твій бік, на захист,
бо так ми згубим молоде життя -
йому ще квітнути,
а ти — людина, а не вбивця.
