я розпаляюся на сонці увісні
і розпиляюся у часі мовчазний
на мілко-довгії хвилини по одній
що не живуть в повітря масі - тануть в ній
дощ заблукав і впав на землю, крикнув ш-ш-ш!
в обличча кинулась калюжа довга в шир
її на смерть ледь не застрелив - зранив лиш
бо куля зроблена із юшки - подружки
з косих краплин зробив решітку - засідку
прокинусь завтра порухом ледь засвітло
щитом зроблю своє бажання вижити
її несамовиття маю вивчити
переламаю наміром свій власний пил
стіну води обійду збоку щоб сухий
хлібину намащу камінням сірих брил
налиє хмара склянку грогу: на - запий
