Ці крила конячі - немов лебедині,
Та можуть до піків Парнасу нести
Жокея в сідлі у коняки на спині
Долати висоти - дві з гаком версти.
На твори чекають боги та богині,
І щоби чекання було не пустим,
Коняки-пегаси підвозять донині
Жокеїв-митців - покорителів рим.
І ті їх дубасять, неначе садисти,
А дехто годує, жаліючи їх,
Бо просять, сердеги, хоч трішки поїсти
Для сили у тілі - від крил і до ніг.
Голодним угору не можна залізти,
Нехай і добрячим здається батіг.
