1. заспівом цього невеличкого циклу має бути Venus
2. Шуба_дуба
Інопланетна десантна посудина,
вцілена лазером аж з-під Батурина,
склалася вчетверо.
«…ось вам... паскуди, на`...» -
лається писар з комендатури на`.
місяць_піґулка не став депресантом
і без видінь докотився до Рубані.
Катапультовані рештки десанту
були прижаті до Бугу й порубані.
Та ні один не вагався: "не сука я?",
/бо на конвенції було покладено/
тільки-но сотник з колайдер_базукою
кинувся в ніч – "полонених не брати на`!!"
це за любов, що між римами всотана,
з ранніх поезій шухлядного Татчина:
"йой! шуба_дуба на`, вража босота на`!
як тобі мреться від нашої здачі на`!"
3. Твіст
На розбитому флангові оборони
догорає зранений бронемобіль,
як копиця соломи.
А я тобі
Татуюю в листові сузір’я_грона.
Між рядків сповідаюся про світи,
що раптово відкрились мені на днях,
про розмиту свідомість…
Та це херня
в порівнянні зі всесвітом – Я_і_Ти!
Наливаються грона над полем бою.
В мерехтінні ракети горить танкіст.
Виноградар сумує...
А я з тобою
в довоєнному Львові танцюю твіст...
Чи до вечора вештаєм Стрийським парком,
на очах розгодованих голубів...
Я нервую... вагаюся... мну цигарку...
щось не в тему розказую... сам собі.
Ти любуєшся лебедем... шириш очі
над рябою безоднею скла_води,
де сполохане серце явити хоче
поцяткований птахами
негатив.
На якому байдужий ворожий снайпер
незлобливо мружиться у приціл,
затамовує подих...
А ми у кнайпі
Замовляємо пиво, ікру, млинці...
А цілунок у кулі такий короткий
і такий полум’яний – один на двох,
щоб тобі уявилось:
чотири роти
для походу до Раю шикує Бог...
безнадійні плюсуються Ним до решти...
закатована розвідка – як жива...
ординарець посивів над списком "Рештки",
а вгорі підбивають графу "Жнива"...
нічиєю землею плазують тіні...
захолола піхота блищить в росі...
із пробитої скроні в твої видіння
виноградною цівкою
б’ється
сік.
4. Ча_Ча_Ча
Микита любить займаних дівчат,
бо їм не треба пліснявих історій
про голубків затертої лавсторі,
в якій усі танцюють ча_ча_ча.
Микита – так: прийшов_побачив_взяв.
І є про що у роті розказати,
й ніхто не стане нидіти й писати:
палка пригода вичерпана вся!
Микита – перший_з_перших на війні:
за третю кров поїхав у відпустку,
й привіз назад світлину, вірш і хустку,
тепер мовчить чотири довгих дні.
Микита став ліричним і сумним:
римує вірші, вихуд як небога,
а в кожній пошті довгий лист для нього!
Боєць пропав – тепер не до війни.
Яка ж мораль? Моралі тут нема.
Ржавіє осінь, піниться зима.
Я їх подужав... тільки навесні
до твого дому хочеться й мені.
5. Блюз
ми у штрафбаті, та це не мінус,
бо – побратими, а це вже плюс!
в інших окопах заводять Вінус,
наші окопи тяжіють в блюз.
доля штрафбату – чотири тижні:
розвідка боєм і п’ять атак.
наші серця – перестиглі вишні,
рвуться чужим кулеметам в такт.
з нами комбат у одній землянці.
інші комбати – за м’ясом спин.
ми у фаворі, бо ми у глянці
мокрих окопів їмо і спим.
ми у глямурі локальних боєн,
де характерництво – бренд і стиль!
бо підпираємо тіло воєн,
як саморобний людський костиль!
це арифметика сук із тилу:
в залишку – подвиг, штрафбат – в умі.
тільки б достало на всіх тротилу –
для фотохронік продажних ЗМІ.
як естетично гниє піхота
в світлі софітів нічних ракет!!
з цього не вити мені охота,
а лютувати!.. та це таке...
ті хто не чув за війну в штрафбаті,
і не дивіться мені в лице.
лиш помовчіть на своєму party,
рівно хвилину – хоча б за це.
