Якщо серце калатає,
І повітря солодке п'янить...
Ти мимоволі нові речі помічаєш
А під ногами тане сніг...
Сніг - думок зимових слід,
Що довгі місяці з собою
Перетворив гаряче серце в лід...
Воно вже не горіло, покою просило.
Ані сльоз, ні сміху, нічого!
Забути все, забути всіх
Лиш жити... ні, лиш бути...
Ось тільки в один день
Чи ніч, я вже не пам'ятаю.
Побачив дивний сон
Що знов літаю, що знов втопаю
В очах чиїсь двох океанах
І так легко...
Весна у всьому винна! Ні, не я!
Це за її вини я зазирнув в ті очі,
Що сняться вже щоночі...
І знову сльози! Щастя... знову сміх!
Весна... чи може винна не вона? ...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design