© Тата Рівна, 24-02-2009
|
Люби себе і будь собі насущним,
живи життям, а не старінням сивим.
Не відпускай свій мир – не треба бути
відпущеним. А варто лиш щасливим.
Смиренні душі у тілах строптивих
не знають льоту, як не знають льоду.
А що таке життя, якщо не ясно
якого біса вперли нам свободу?!...
Якого біса мусиш просякати
липким багном турбот і дуркуванням?!
Ліпи себе, зумій себе пізнати,
зумій себе зігнати з наддивання.
Зумій втручатись у процес варіння
варення з кісточками свого світу,
не бий у дзвони – голосне дзвоніння
приверне. Але змусить розхотіти…
Солодкий шал, гірчинка, солі дрібка –
усе твоє… – змішати лиш наука.
Живи й люби! І заспіває скрипка
І янгол у вікно твоє постука…
|
|
кількість оцінок — 0 |
|