осінь, така несподівана...
сполохана, зірвана
квітами ще не розквітлими.
осінь, така заплакана,
до смерті злякана
днями короткими, світлими.
осінь, така недобра,
шипить дощами, як кобра.
жалить людей під небом...
осінь, така багата -
повдягала дерева у злато -
ну чого їй іще треба?
осінь, така підступна,
хто у нас буде натупний?
певне, ми з тобою...
осінь, за що віддячуєш?
навіщо отак, по-дитячому
гралася з нашою любов’ю???
02.10.05
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design