Ти не торкайся текстів моїх, мені зле – не поговоримо.
Ти хочеш зарано світанку, але забуваєш, що вчора був вечір.
Хто ми у літературі? Я от паяц, ти ж невдалий актор, а мо’ –
Ти зірка попсова з неба, але ж не дитя лелече!
Бач, очі вже сплять для контакту, вітри у кишенях моїх плащів.
Я відчуваю потяг в депресію і деградую у повне знесилення…
Боротьба за тернову імперію, перебігати самому собі свій гнів…
Я врешті-решт себе дочекаюсь – можливо, експресом із Півдня.
17.о2.2оо9
