А ти відшукай себе в довгому списку локальних імен,
в папірусі яндексів, тій книзі мертвих свого мікрософту,
що сонцем-нулем заштовхує в рота чужий мережевий тарен,
і ти зажираєш залежністю, і в голові кумариться жовто,
і вже коли груди інет-посилань від пересичення погнуті,
і безталанність твоя всюди бряжчить – тому всьому натомість
хочеш ти далі піти, а мені час вже підходить подохнути,
ось тілько свою допишу сакрально-буттєву повість.
о8.о2.2оо9
