| © Зоряна Биндас, 19-02-2009 |
Ти втопиш свій подив, загубиш образу
У нотах, що помирали у джазі.
Не раз контрабас підпирав їх рамена,
Хиталися змучені, схудлі джазмени.
Серце музики спинялось у пафосі,
А всі лишень чули фа соль ля сі…
Стрілки годинника когось не тішили,
Хтось вперто благав: «Тихіше ви!!»
Люди втікали. Зал порожнів.
Заплутались звуки у струнах днів.
Не було захоплення, оплесків, крику,
І так розчаровано грали музики..
І тяжко зітхали, і плакав джаз
Обривками сірих беззвучних фраз.
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
