Я бачу кольорові сни.
Це все через прихід весни,
А може, через те,
Що ти з’вився поряд мене.
Прийшов, неначе із весною,
Промінчик сонця золотого.
Цеглину за цеглиною розбив
Зажурну стіну, чорну й непорушну.
Ти молодець, мій промінець!
Та ні, ти ще не мій,
Ти вільний і в цьому дух твій сильний.
Вітер, ярий вітерець,
Насичуєш повітрям слабке тіло.
В душі кохається вже заспана весна.
Це завдяки тобі прокинулась вона!
Моя закохана, розбещена весна…
Дарую в твої руки…
Вона солодка і хмільна.
Вона гаряча і легка.
Це й сонце й небо і ріка,
Дерева, квіти, зелень, цвіт…
Мого безмежжя пряний плід.
Мій сонячний, яскравий світ.
Тобі лише, тримай, дивись.
З’явись в мені!
З’явись, весняний милий, шумний вітерець!
Подбай про внутрішнє багаття!
Я знову бачу кольорові сни…
І там зі мною поряд ти.
