Мала кімнатка з вікнами у серпень
Я – в’язень у кімнаті кілька днів.
На вулиці заскиглить песик-цербер –
не гратимуть, іди. Не зрозумів –
і мордою трясе у різні боки,
хвостом здіймає куряву стовпом.
Дзвенить ланцюг – то він біжить навскоки
облаяти сусідку із відром
і знов у буду вернеться служити…
А ми з тобою схожі, песик-друг,
бо звикли ніби в’язні в світі жити,
та трохи довший маємо ланцюг.
