Грає барвами тиха осінь,
Сяйне злото з дерев злітає
Дивно, суму немає зовсім –
Світ неначе на щось чекає…
Так, мій світ.
Він змінився дещо…
Кардинально – я б так сказала,
І здається, ця тиха осінь
Подих ніби затамувала,
Як і я.
Бо знає, напевно,
Що мовчання породжує всесвіт!
Я чекаю, чекаю на тебе!
Почуттів впорядковую безлад!
Все єство моє в радісних мріях,
Ми кохаєм тебе – ти це знаєш!
В таємниці прозорої тиші
Ти поки що перебуваєш,
наш маленький.
