Після вечорів і ночей,
після слів і думок
приходить ранок
і знімає з дня замок.
Я встаю - ще темно,
із містом сплячим
вітаюся чемно.
Воно ще незряче.
Але у вас є зірка.
Вас є кому гріти.
Що б там не сталось,
я буду за вас радіти.
Мені треба нове тепле світло.
Воно освітить мої безкраї поля.
І я знаю, що мене десь чекає,
зітхає, моя Ранкова Зоря.
І щодня я йду на гору,
там я зустрічаю Сонце.
Воно несе мені тепло
і каже ждати до завтра.
І колись настане день,
коли прийду туди не сам.
Цілуватиму Зорю, обніматиму її,
чаруватиме мене її краса.
Можливо, зоря поруч...
І будуть, знаю!, чудеса!
