Там, де дрімають
стомлені хмарки,
Видніються
з-за обрію хатки.
В одній –
живе сім’я дощів,
Там чути крапель
шум і вітру спів.
У другій – грім живе
та блискавиця,
Там- завжди лайка
за якусь дурницю.
А у хатинці,
що посередині
Живе веселка –
справжня господиня,
Бо чисті думки в неї,і палка душа, -
Вона собою всесвіт прикраша!
