Холодний день…
Чому не чуть твоїх пісень?
Чому лиш морок
Блукає в хмарній сірості твоїй?
Бешкетник Вітер! Що ж, радій –
Твоїй присутності уже нема кордону –
Сама природа віддала тобі корону.
Тепер ламай, кричи щосили –
Ти ж любиш, щоб і душі галасили!
Лови обривки неба, що застигли,
Чіпляючись за димарі та стріхи.
Гони ріку, та так, щоб хвилі бігли,
Тріпай гілки дерев собі на втіху…
...В холодний день.
