смуга спочатку здається
смарагдовою
а потім
якщо придивитися –
начебто з малахіту
і єдина деталь
в якій ну не має жодного сумніву –
дрібні золотисті крихти
соковитий
непереможно червоний томат
зависа в кількох сантиметрах
від складених в човен долонь –
сіль у солонці вже приготовлена
варто лише дочекатись
доки усе ж таки справдиться вирок
відчайдушної стиглості серпня
й м’ясисте відвертя з нехіттю
відпустить себе у обійми млосного вироку
вечір розтрушує золото по видноколу –
обрій сочиться коштовний камінням
верхівок акацій та сосен –
це один з тих не частих моментів
коли малахіт нещодавно
був ще смарагдом
зорям не вистачає сміливості
щоб зазирнути до спальні
і впертись обличчям у хустку –
солонка на неї споглядає із заздрістю –
та ще не встигла забути тепло
пальців своєї господарки
