спати_спити до дна всі іспити
й не хмеліти - бо хміль як біль
заважає шукати істину
не у ранках
а у собі
не приймати на душу градуси
і не гнутись під їх ярмом
без розсолу прозріти радістю
сльози вмити
та не з вином
і бажати усім без винятку
«будьмо»
хлопці-дівчата!
де
загубили себе у вирію
хто дорогу назад знайде
серед хмар амарето-допінгу
відшукай в терпкий світ вікно
щоб дивитись з екрану «хроніку»
пропустивши вперед кіно
де «кумарити» разом з Гітою
не відмовився б Радж Кумар
а літа пролетіли літерним
збігли літрами
і нема!
] [
сяєвом нишком луняться кроки
вбік під іржею правд
серцем не відаємо «допоки»
буде тривати гра
де на коні примарних снотіней
ближче до скону сльози
білі світи накреслених ліній
стелять охрестя зим
ляжуть степами
лісами
гОрами
і на чумацький шлях
зашпори в руки
бо нині зорями
в душу зима ввійшла
] [
самовдумано самовбивчо
поринаю в шалений вир
і шукаю своє обличчя
у словах де старий позір
відслуховую неб ячання
і в отінні забутих фраз
віддаю себе на заклання
тих глибин де нема поразк
відокремлююсь покремнево
і запалюю світу мить
щоб стозорний кавалок неба
міг в дорозі комусь світить
