Місто раптово закралося в серце,
Наче симфонія каменю й бронзи...
Трубами сутінок небо нагнеться,
Ніби століттями врамлені бонзи..
Десь височіють ю́рмища спалень,
Що на околиці взялись у боки..
В тиші салонів, готелів, віталень
Хтось очманіє, рахуючи кроки.
Сипле клепсидра ті спогади бранок,
Що, наче сестри, тримаються разом...
В місті отому почався світанок...
Шкода, що там не була я ні разу...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design