Вона дивилася в вікно.
Стояла, плакала...
На все їй було все одно.
Стояла, плакала...
І падав дощ –він нагадав,
Як їй хлопчина промовляв
Слова кохання...
Як він їх казав!...
І згадувала ті чудові миті,
Коли серця їх
Були повністю відкриті,
Коли слова його
Лилися ніжно,
А все життя
Здавалося безгрішним.
Вона вважала, що одна
У нього в серці є тепер.
Він їй так щиро говорив:
„Той інший я давно помер!”
Вона довірилась йому,
Була уся в його руках.
І кожна хвиля, кожен подих –
Здавався їй, як в небесах...
Розбилась мрія, наче скло
І розлетілась на шматки! –
Вона побачила його
В обіймах іншої руки...
Вона стояла вблиз вікна.
Стояла, плакала...
Була зажурена, сумна.
Стояла, плакала...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design