Не оглядайся, там стовпи Гоморри.
Не повертайся, там чужий приціл.
Надпити спробуй обмертвіле море,
Встроми щоглу… Але ж нема вітрил! –
І очі самоти весь час ніяковіють –
Сльозам зійти, не разу не ішли…
Не зацікавив, та хіба ж я вмію –
Я лиш слова несу на хрест щогли.
Не ображайся, й я не ображаюсь;
Не піддавайся, і не піддаюсь;
Не помиляйся… Вибач, помиляюсь...
Я передчасно зливами зіллюсь
В зело густе, у зілля одуріння –
Розкриті очі – це для перших втіх.
А далі?.. Де ж фортун благовоління?
Де віра в Правду з релігійних книг?
Мир без рушниць! На брухт кайданів
Покора йде… А на серцях докір.
Під рідкісним причастям небоманни
Стомився мріять розіп’ятий звір.
У вік Ісуса пошуки притулку,
Та хто до тіла ніжно б притуливсь?
І п’єш життя обманливі пігулки,
Щоб ще ожити в попелі колись.
18.04.2006 р.
