Зануритись під ковдру в божевілля.
Напрочуд дика, темна й мовчазна.
У голові туман немов з похмілля –
Поруч з тобою ніжна і п’янка.
Її обійми м’ятно-полинові,
На вушко збреше: «Я уся твоя».
Останній поцілунок світанковий…
Прокинувся – її давно нема.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design