Не печалься прощаючись
Провінційний вокзал
Продасть тобі кави без цукру
Зазнімкує на згадку перспективу вагонів
Твоя пам`ять
Обійми усміхаючись, подай мені руку
Це воно мене душить
Те, що ти називала коханієм
Я напишу багато листів і вертепів
Рознесу по редакціях
Згину голодною смертю
Ти пошлеш мені грошей
Якраз на труну
І цвинтар за Києвом
У гріб покладуть пів-котлети
Без м`яса, без хліба, солі і перцю
Надибану десь на Подолі в помиях
І випита кава, і знімок пожовк у газеті
Ти завела собі
рибок
сусідку
кота
бронтозавра
А я напишу кандидатську, есе
роман у віршах
На тему ініціацій
Не їж на сніданок «Фарнетті»
Помреш… Не пробачиш ні нині, ні завтра
Вар`ятських моїх варіацій
Торгуючи тілом своїм, точніше його головою
Я буду ходити, немов божевільний всміхаючись
Коли напишу свою докторську
Про паралельні світи
З вокзалу і кави з твоєю сльозою
Не плач як прощаєшся
До того ж, якщо назавжди…
