Нічні зорі, серця стук,
невгамовна ніжність рук.
Подих палкого кохання,
Пристрасть жгуча і бажання.
Твої очі чарівні
Десь тут близько в темноті.
І твої слова болючі,
Наче стріли неминучі.
Знову ніч, тремтіння зір,
Ти ідеш неначе звір.
Ітвоя струнка постава
Вся палає, як заграва.
Ніжність рук твоїх, зітхання
Знову чути в ніч кохання.
Ти дивуєш, ти проймаєш,
Ти у серце заглядаєш.
Знову ніч, легенький вітер,
Ніби спогад щастя витер.
Я одна сиджу на ліжку ,
І читаю цю записку:
"Ти нічне моє творіння,
Ти і гордість, і спасіння.
Я в тобі не помилився,
Просто взяв і улюбився.
Тільки жах проймає тіло,
Як з тобою повестись уміло?
Я не знаю, не розумію,
Що люблю, кого лелію?
Я втікаю вдаль в степи,
Щоб не стріть таку як ти.
І тебе я одпускаю.
Розлюби мене! Благаю!"
Сльоза котиться у руки,
Настають кохання муки.
Плач, ридання в ніч глуху
Все проймають тишину.
І як кожна жертва долі
Вона покірна свїй волі.
Адже мучениці ми,
Що умієм берегти
Любові щастя неповторне,
Що чоловіку не покорне.
