Спурхує увертюра…
все на пальцях, на пальцях – до горла.
Спурхує увертюра…
як струна, перехоплює подих.
Вибухнувши, затихла
хвиля музики – лагідна змора.
Вибухнувши, застигла –
на руках твоїх, друже, холодних.
Місяця не минуло,
а вона – у весільнім серпанку.
Місяця не минуло,
музиканте, а ти вже у Відні.
Груди не розірвуться –
стисни скрипку, неначе коханку.
Груди не розірвуться –
від сухот у міській підворітні.
Панночка у блакитнім…
перестань нею марити, хлопче.
Панночка у блакитнім,
звуки вальсу в нічній порожнечі.
Зіркою у зіницях!..
смерть ці мрії в болото затопче.
Зіркою у зіницях…
догорає останній твій вечір.
