гниле болото гріло їм серця
а правда десь на дні тихенько пріла
в позеленілій пляшці – що ж, до діла! –
і вправним рухом блазня чи стрільця
я вивільнив з-під корка і курка
й крізь себе потрудившись перегнати
її розкуштував і дав їм знати
яка ж на смак ця істина гірка
мабуть моя єдина в тім вина
що марно тратив час свій і потуги
захльостуючи ременем наруги
усе одно безславні імена
і бредучи крізь цю бездонну хлань
з самим собою в ворожнечі вічній
вистругував фігурки їх калічні
на шпальтах ввірених мені видань
бо я нерівня всім отим майстрам
всій сіроті між чесним біло-чорним
бо я чужий їх сваркам бутафорним
і безколірним в’ялим прапорам
їх докори і фарисейський сум
уже не зможуть навіть насмішити
по швах розповзся не на мене шитий
банальний обивательський костюм
2009-01-25
