Ненатуральні журавлі журнальних райдуг
На тебе дивляться, для милостинь гуглюють,
Вихаркують так жалібно слова посмертні
Не менш «живих» постійних клієнтів –
Наклеєні, забіндеровані, хвалені поміж собою
З жовчами передінсультними,
З усіх боків обрізані гордими
Редакторами, що тракторами і досі пишаються…
Як то їм пишеться: «Ще не померла,
Ще вічно зелена, в лабетах знамена!
Чого ж вам на мене бурчати? Кричати?
Ну то й що, що уже не молочна –
Достроково я звільнена в полі вмирати!»
Тим часом губаті говорять вам: «Здрастє!
До столу сідайте, я прошу вас дуже,
Послухайте, тему в журналі оновлено!»
Аж раптом обмовлено те, що ви – суки сучасні,
Невчасні троянди зі щирих пластмаси і пластику.
Продовжуйте практику – тихо на кріслі старому пердіти,
Та ще й заробити в пупсні непогано.
А що, вам же пофіґ, де пряник, де віник…
На вашім костюмі висить іще цінник!
Обкладинка – супер, а вкладене – блядство!
22.о1.2оо9
