Ти пробачиш, вірніше — не віддалишся ти ж
од залишених вишень, од невтішених тиш.
Досить десь поселятись, наче камінь і дощ,
і дрібнити в салати свіжозірваний хвощ.
Чому бути у будні, не чекай до неділь,
а у дні незабутні, мов осика не стій.
Остогидне і краще, і оскому наб’єш.
Пустодзвонили пащі, що не відали меж.
А цитати і тези, мов нацьковані пси,
водять оком, як лезом чи як схиблений псих.
Захитається віття від торкання руки –
пелюстки, наче звідти, а цілунок гіркий.
