Нікому зупинити
і запитати,
запити.
Пітьма хитлива петлі
Малює, і —
шкірою дрож.
Має усе це скінчитись,
тоді влучний епітет
згадаєш навіщось.
Отой,
що завалявся, мов корж.
Навіть коли — ніколи,
докори мучити стануть,
Докази не залучать,
відповідь, чуєш, уявна.
«Двічі у річку»,
двічі,
те саме, що і вустами...
Скільки бо «хто не з нами»?
Потонуть тіла у ямі.
Сиплеться те із неба,
яке й задарма нікому...
Комизувати ліпше
щодо надій на краще.
Не запитати добре
і не впадати у кому,
хай тоді уявляють —
ходив по землі ледащо...
