Чорнобиль - все, що нас корило:
І біль, і жах, і небуття,
Те, що людей, тварин, рослин морило
В розруху, страх і забуття.
Руйнує все, що людям було мило:
Ліси, поля, гаї й діброви теж,
Руйнує все, що серце полюбило,
І руйнуванню цьому вже немає меж.
А люди, мов квіти в полі золотистім,
Згоріли в гамма-променях іскристих.
Хоч і боролись за життя
Пожежники і волонтери
Та не вдалось спинити цю холеру.
Вони - герої,
Вічна слава їм,
У кожного з них був свій рідний дім,
Своя сім*я, своя родина,
Але перш за все - країна.
Життя і душу віддали за неї,
Немов в кіно чи в епопеї.
Чорнобиль - це слово всіх лякає,
Хтось чув його, хтось ще не знає,
Який страшний цей *чорний біль*,
Що мрії перетворює на пил (ь).
З яким слова *надія* й *щастя* несумісні,
Й навряд чи хтось зробив це все умисно...
Нещасний випадок?
Що далі?
Когось в тюрму,
Комусь - медалі,
Когось і доля покарала,
Життя чи волю відібрала.
Чорнобиль - він наводить жах,
І викликає тільки сум і страх.
В Європі про це і поняття не мають,
Але шкода, що Україну за цим і впізнають...
