Згадай , як блискавка , стрімка і бистра
Раптово розітне темряву в вікнах ,
Отак поезія -- неначе Божа іскра
Запалить щось в душі моїй і зникне .
І лиш встигай рядками перелити
На біле паперове чисте поле
Зерно , відсіяне чутливим ситом,
Із слів і речень ,образів і ролей .
Воно приходить несподіванним суцвіттям
Із тем і роздумів , колись забутих .
Лежало до пори на пам"яті узгіддях ,
Согодні проростає , наче рута .
У чому сенс? Яка від цього користь ?
Кому на радість зілля проростає ?
Кому добром наповнюється колос ?
Чи встигну на збирання урожаю ?
Мої старання не приносять грошей ,
Ні слави , ні в кар"єрі просування .
Достатньо , аби хтось з людей хороших
Зігрівся у промінні віршування .
П р о л о г
Вже травень спав , коли я годував вогонь .
Він , наче канібал , пожадливо лизав
З моїх долонь
Солоність розмальованих словами доль ,
Що сивий клен мені вночі наколисав
Ковтаючи коржі із наримованих рядків ,
Він не гудів а невдоволено сичав--
Подібних страв
Червонопикий пес в житті іще не їв .
А я , годуючи його, себе карав .
Був вирок -- слово ювеліра;
"Шкода , що ти комусь повірив .
Скажу тобі в лице --
Не золото оце ,
А бряз --
каль --
це !
Т и охолонь
А " золото " -- в вогонь ."
...А я пером виточував і шліфував
Декор метафор , візерунки порівнянь ..
Пісенний рай !
Віночком так переплітав прості слова
Щоб засвітилась діамантом кожна грань .
Сорочкою була не шкіра -- дермантин .
За солов"їний спів сприйняв я горобця --
І пісня вся !
Вже гіркоту несе угору сивий дим ...
На поминках вже не співають , моляться .
Шуфляда так незвично пустотою світить .
Нечитані вірші -- мертворожденні діти ...
