Дівчинко, що ступаєш по сцені –
буцім по битім склі...
Рухи твої граційні, слова – від серця...
І тільки пісні сумні.
Ти – наче жменька бурштинів,
наче рідкісний дивний плід.
Твої очі – срібні рибини,
а вуста червоні, як глід.
І сказав все колись про тебе
мудрець у «Пісні пісень».
Твій голос – арфа Господня,
і душа ясніє, мов день.
У руці твоїй чудно квітне
навіть пил і сухий ковил.
В юнім тілі ніжної Геби –
сніжна мудрість сивих сивілл...
Ти з помосту ступаєш у небо,
навпростець – до райських воріт.
Де, лілейна, відмолиш єлейно
цей жаский,
цей прекрасний світ...
***
Дівчинко з церковного хору...
Дівчинко на кулі...
Дівчинко з парасолею...
Дівчинко з сірниками...
Дівчинко з персиками...
Дівчинко з Іпанеми...
Дівчинко...
