Та, що танцює з вітром щоранку –
Свіжістю пахне одяг її.
Сонячна донька, бо як всміхнеться
вмить розцвітають зелені гаї.
Та, що літає з птахами у небі,
у „пралку“ кидає темні хмарки.
Небесні простори – рідна оселя,
„випрані речі“ – її подушки.
Та, що вмивається літньою зливою,
та, що нікого не кине в біді,
та, що захоче – стане краплиною,
та, що завжди біжить по воді.
