«Дуже їй заздрили ви,
що в небі живете безжурно…»
«Одіссея» V, 123;
Богорівний єси
Одіссей Лаертід
Куди котиться світ?
Чом зійшло все на пси?
Люто стиснеш кадик
Та не стримаєш плач
Хоч скрутися в калач
Хоч надмись, як індик
Це тобі за свиней
Що убили биків
І за всіх байстрюків
І безчестя кіркей
Що надалі гряде
Твої очі сумні?
Навіть німфа вночі
Не розважить тебе
І с-с-сичиш і с-с-сюрчиш
І зриваєш хітон
І прожовуєш сон
І вином булькотиш
І складаєш плоти
І гребеш в далину
І Каліпсо одну
Залишиш стерегти
Острів ласки і втіх
І шалених ночей
Хтивий пес Одіссей!
Бісів син, вустобріх!
