На день дві пачки цигарок,
а значить можна
іще цей день, хоч якось жить;
Грошей немає. Та й не треба!
Ще, благо, є кому цигаркой пригостить.
Цей дим у горлі утрамбує
все, що скопилось;
Нерви
не обірвуться,
а значить ціл буде кулак,
і цілі стіни,
і не потрібен ні аркан,
ні мило.
На ранок знов прокинеться зі мною штучний рай,
цей пластиковий вирій,
до завтра доживу душею й тілом,
знай,
що тіло смертне.
Та смертна, певно, і душа...
.....інакше чом вмира вона?...
