Вечірній Львів ховається за хмари,
Залишиться самотньою душа моя.
Під ніжні звуки рідної гітари,
Прощаюся із рідним містом я.
По центрі я пройдуся неквапливо,
І біля Ратуші зупинюся на час.
На жебраків подивлюсь жалісливо,
Які так само дивляться на нас.
Старі церкви,улюблені будинки,
Тут серце швидше б'ється ніж завжди.
І наче небо за тобою ллє сльозинки,
Але це дощ.Не йди ще.Підожди.
Олександр Адамович
