снилось зимове – на білому кафелі ванни
зовсім без одягу, але не холодно – чисто
днями блукала засніженим сонячним містом
і підіймали дерева мене, ніби крани
в пору таку застигають бажання і кроки
стій непорушно, допоки цей сніг не розтане
снилось: я в білому – образ пречистої Панни
вельон чи саван? на світло іду чи на спокій…
йду і ховаю за пазуху кілька сніжинок
хочу безсоння, щоб жити суцільним потоком
щоб непідкупно сміятись і плакати поки
не замете до останнього сліду стежину…
