Стара як світ ця байка-епопея,
про те, як трон впливає на єство
людців убогих тілом і душею...
(Та горе тим, хто вкаже їм на то!).
Бо, відтепер, убогі – вже не ниці,
І, щонайменше, чисто – королі!
І норовлять того дістать по пиці,
хто пнувся їх підважити з землі.
Є в баєчці й мораль її нетлінна,
що мудрагелів візьме у полон:
– Цікава штука – світ адреналіну.
Як водоспад, що вмить змиває сон, –
якщо пізнати хочеш ти людину,
то власноруч всади її на трон!
ПОБРЕХЕНЬКА
(баєчка)
Подумаєш... Горіти в пеклі,
Як за життя ушкварить гопака.
За щось та буде... Бути смертним
То теж наука. Й неабияка...
Не встань, не сядь, мовчи в долоню,
Оце й мистецтво все, лиш озирнись –
Будь завжди ложкою до столу,
А ліпше, мабуть, блазнем одягтись.
Горіти в пеклі не наука...
Ну а мораль „сєй басні” отака:
Дивись, годи, мовчи і слухай,
Будь за горілку і за балика...
Збирай потроху хмиз на купу –
Хтось знайдеться, хто чиркне сірника!
УКРАЇНСЬКА
народна байка
Видовисько! Сумне й курйозне.
За першим актом другий − д-ди-р-р...
Глядач − в кущі: …як щось серйозне, −
устигти б вивернуть мундир…
І прапор вчасно замінити!
Древко одне, а прапорів…
Хоча б потрібний прицвяшити,
щоб поміж листя майорів...
А там, дивися, ще й сто грамів
Наллють у кружку…буде й зиск!
Стара була − погана влада,
А нОва! Недешевий блиск!
Мораль у байці, як вовчище, зла…
− Калитка злата в когось більша...
Чудні твої, о, Господи, діла.
Дива. Чим далі, тим чудніші!
